Як зробити розбірну форму: інструкція для складних моделей

Розбірна форма складається з двох або більше частин, які після заливання роз’єднуються та дозволяють вийняти готовий виріб без пошкодження моделі, форми або відливки.

Такі форми використовують для копіювання об’ємних предметів зі складною геометрією, піднутреннями, виступами, наскрізними отворами та рельєфом з усіх боків. У розбірні форми можна заливати гіпс, віск, мило, епоксидні та поліуретанові композиції, бетонні суміші й інші матеріали, сумісні з формою.

Якість розбірної форми залежить не лише від силікону. Не менш важливо правильно визначити площину роз’єму, кількість частин, розташування ливника, повітряних каналів, замків і зовнішнього жорсткого кожуха.

Що таке розбірна форма

Розбірна форма — це форма, яку перед вийманням виробу можна розділити на окремі елементи.

Найпоширеніші варіанти:

двоскладова форма — складається з двох половин;
багатоскладова форма — має три або більше частин;
силіконова форма з розрізом — відливається одним блоком, а потім розрізається;
обмазувальна форма з кожухом — має еластичний силіконовий шар і жорстку зовнішню оболонку;
комбінована форма — поєднує кілька способів розбирання.

Для більшості невеликих об’ємних моделей достатньо форми з двох частин. Складні предмети можуть потребувати додаткових вставок або окремих фрагментів форми.

Коли потрібна розбірна форма

Розбірна конструкція потрібна тоді, коли модель неможливо безпечно вийняти з простої відкритої форми.

До таких випадків належать:

рельєф розташований з усіх боків моделі;
виріб має піднутрення;
модель звужується біля основи та розширюється вище;
є виступи, руки, лапи, гілки, роги або інші тонкі елементи;
форма повинна повністю охоплювати модель;
матеріал відливки жорсткий і не може деформуватися під час виймання;
велике розтягування силікону може пошкодити форму або виріб;
потрібно точно контролювати лінію шва.

Якщо модель має плоску задню сторону та не містить глибоких піднутрень, розбірна форма може бути непотрібною. У такому разі простіше виготовити односторонню відкриту форму.

Розбірна форма чи форма з розрізом

Для деяких моделей можна зробити суцільну силіконову форму, а після затвердіння акуратно розрізати її ножем. Такий спосіб іноді швидший, але підходить не для всіх виробів.

Переваги форми з розрізом

менше етапів заливання;
не потрібно формувати перегородку між половинами;
нерівний зигзагоподібний розріз сам утворює замки;
менший ризик помітного рівного шва на деяких моделях.

Недоліки форми з розрізом

можна пошкодити модель під час розрізання;
складніше точно контролювати траєкторію шва;
тонкі стінки можуть розриватися;
форму важче правильно скласти без зовнішнього кожуха;
не підходить для дуже складних піднутрень.

Класична форма з двох окремо залитих половин дає більше контролю над площиною роз’єму, замками та геометрією стику.

Із яких матеріалів роблять розбірні форми

Силікон

Формувальний силікон добре передає дрібні деталі, залишається еластичним і полегшує виймання складних відливок.

Під час вибору силікону потрібно враховувати:

твердість;
міцність на розрив;
в’язкість;
час роботи;
сумісність із моделлю та матеріалом відливки;
кількість запланованих циклів.

Надто м’який силікон легше знімати зі складної моделі, але велика форма може деформуватися. Надто твердий краще тримає геометрію, проте складніше вивертається та сильніше навантажує тонкі елементи.

Поліуретан

Поліуретанові формувальні матеріали можуть мати високу міцність і зносостійкість. Водночас вони зазвичай менш універсальні для складних піднутрень, ніж м’який силікон, і можуть потребувати ретельного використання розділювача.

Гіпс, полімерний гіпс і жорсткі композиції

Жорсткі матеріали використовують для простих розбірних форм без піднутрень або як зовнішній кожух для еластичної силіконової оболонки.

Що таке площина роз’єму

Площина роз’єму — це умовна поверхня, за якою частини форми відокремлюються одна від одної.

Лінія, де ця площина перетинає поверхню моделі, утворює шов на готовій відливці.

Правильне розташування площини роз’єму повинно:

дозволяти вийняти модель із кожної половини;
не блокувати піднутрення;
проходити через найширші ділянки моделі;
не перетинати дрібні декоративні елементи без потреби;
розташовувати шов у місці, де його легко зачистити;
не створювати тонких і слабких країв форми.

Як визначити правильну лінію роз’єму

Уявіть, що модель потрібно витягнути з двох твердих половин у протилежних напрямках. Якщо якась ділянка блокує рух, площину потрібно змінити або додати ще одну частину форми.

Лінію роз’єму бажано проводити:

по найбільшому периметру моделі;
по природних швах, ребрах або переходах рельєфу;
по менш помітній стороні виробу;
подалі від облич, написів, орнаментів та гладких декоративних поверхонь;
так, щоб кожна частина форми знімалася без надмірного розтягування.

Для симетричних моделей площина часто проходить уздовж центральної осі. Однак симетрія не повинна бути важливішою за зручність розбирання.

Коли потрібні три або більше частин

Двох половин недостатньо, якщо модель має піднутрення, які блокуються в кількох напрямках.

Додаткові частини можуть знадобитися для:

глибоких бокових виступів;
замкнених порожнин;
ручок і петель;
елементів, що загинаються навколо корпусу;
складного рельєфу нижньої частини;
виступів, які не дозволяють розвести дві основні половини.

Кожна додаткова частина ускладнює складання, збільшує кількість швів і потребує окремих замків. Тому форму не слід ділити на більшу кількість частин без необхідності.

Що потрібно для виготовлення форми

оригінальна модель;
формувальний силікон;
точні електронні ваги;
ємності для змішування;
шпателі або палички;
матеріал для опалубки;
пластилін без сірки або інший матеріал для формування площини роз’єму;
клей або засіб для герметизації стиків;
розділювальний засіб;
ніж, скальпель або модельний інструмент;
предмети для формування замків;
стрижні для ливника та повітряних каналів;
рукавички та захисні матеріали.

Підготовка моделі

Модель повинна бути чистою, сухою та міцною.

Перед початком роботи необхідно:

видалити пил, жир і слабкі частинки;
закрити отвори, у які не повинен потрапити силікон;
приклеїти нестійкі елементи;
усунути тріщини та дефекти, які не повинні копіюватися;
герметизувати пористі поверхні;
перевірити сумісність покриття моделі із силіконом.

Силікон передає навіть дуже дрібний рельєф. Подряпини, сліди клею, пил і відбитки на моделі можуть повторитися на кожній відливці.

Чи потрібно наносити розділювач на модель

Необхідність розділювача залежить від матеріалу моделі та типу формувального складу.

Розділювач може знадобитися для:

пористих поверхонь;
гіпсу, дерева й бетону;
деяких полімерів;
моделей, вкритих невідомими лаками або фарбами;
матеріалів, до яких силікон може прилипнути.

Розділювальний шар повинен бути тонким і рівномірним. Його надлишок може приховати дрібний рельєф або залишити плями.

Перед роботою з цінною моделлю бажано перевірити сумісність матеріалів на непомітній ділянці або окремому зразку.

З чого зробити опалубку

Опалубка утримує рідкий силікон навколо моделі до його затвердіння.

Для її виготовлення можна використовувати:

пластик;
ламіновану плиту;
акрилове скло;
пінокартон із захисним покриттям;
конструктор із пластикових блоків;
одноразові контейнери відповідного розміру;
спеціальні багаторазові борти.

Матеріал опалубки повинен бути жорстким, рівним і герметичним. Картон без покриття може поглинати матеріал і деформуватися.

Який зазор залишати навколо моделі

Між моделлю та стінками опалубки потрібно залишити достатню товщину силікону.

Занадто тонка стінка:

легко розтягується;
може розірватися;
деформується під вагою відливки;
гірше утримує геометрію.

Надмірно товста стінка збільшує витрати матеріалу й ускладнює згинання форми.

Для невеликих форм часто залишають приблизно 10–20 мм силікону навколо основної частини моделі. Біля великих, важких або сильно рельєфних виробів товщину збільшують. Точне значення залежить від твердості силікону, розміру форми та конструкції кожуха.

Як зробити форму з двох частин

Крок 1. Визначте положення моделі

Розмістіть модель так, щоб площина роз’єму проходила у запланованому місці, а ливник можна було вивести у верхню частину форми.

Потрібно одразу врахувати:

напрямок заливання;
вихід повітря;
розташування шва;
зручність виймання;
стійкість моделі в опалубці.

Крок 2. Сформуйте основу з пластиліну

Половину моделі занурюють у пластилін до майбутньої лінії роз’єму.

Пластилін повинен:

щільно прилягати до моделі;
не залишати щілин;
утворювати рівну площину;
не містити сірки, якщо вона може перешкоджати затвердінню вибраного силікону;
легко видалятися після виготовлення першої половини.

Поверхню пластиліну вирівнюють шпателем або іншим гладким інструментом.

Крок 3. Точно оформіть лінію навколо моделі

Стик пластиліну з моделлю потрібно акуратно притиснути, не закриваючи зайві деталі.

Нерівність на цій ділянці створить нерівний шов на формі та готових виробах.

Крок 4. Зробіть замки

На площині пластиліну формують заглиблення, які після заливання перетворяться на виступи першої половини форми.

Для замків можна використовувати:

кульку відповідного діаметра;
округлу ручку інструмента;
спеціальний штамп;
готові пластикові елементи.

Замки повинні бути плавними, округлими й достатньо великими. Дуже дрібні або гострі виступи можуть рватися.

Крок 5. Встановіть ливник

Ливник — це канал, через який матеріал потрапляє у форму.

Його можна сформувати стрижнем, трубкою, конусом або окремою деталлю з пластиліну.

Ливник бажано розташовувати:

у верхній точці виробу під час заливання;
на менш помітній ділянці;
так, щоб матеріал поступово заповнював форму знизу вгору;
у місці, де залишок легко відрізати та зачистити.

Крок 6. Додайте повітряні канали

Повітряники або вентиляційні канали дозволяють повітрю виходити з найвищих і замкнених ділянок форми.

Їх розташовують біля:

кінців тонких виступів;
верхніх точок рельєфу;
рук, пальців, рогів, гілок та інших вузьких елементів;
ділянок, у яких може утворитися повітряна кишеня.

Канал повинен бути достатнім для виходу повітря, але не настільки великим, щоб утворювати значний залишок матеріалу.

Крок 7. Зберіть опалубку

Встановіть стінки навколо підготовленої моделі.

Усі стики потрібно герметизувати. Рідкий силікон може витекти навіть через невелику щілину.

Перевірте:

стійкість конструкції;
відстань від моделі до стінок;
герметичність дна та кутів;
відсутність сміття всередині.

Крок 8. Розрахуйте кількість силікону

Об’єм силікону можна визначити за геометричними розмірами опалубки або за допомогою сипучого наповнювача, якщо він не пошкодить модель.

Від загального об’єму опалубки віднімають об’єм зануреної частини моделі та пластиліну.

Матеріал бажано готувати з невеликим запасом. Нестача силікону під час заливання може зіпсувати всю половину форми.

Крок 9. Відміряйте компоненти

Силікон і каталізатор або компоненти А та Б відмірюють у точному співвідношенні, зазначеному виробником.

Не можна:

дозувати компоненти на око;
довільно збільшувати кількість каталізатора;
плутати пропорцію за масою та за об’ємом;
змішувати компоненти від різних систем без підтвердженої сумісності.

Крок 10. Перемішайте силікон

Компоненти змішують повільно та ретельно, проходячи по дну і стінках ємності.

Для відповідальних форм корисно перелити суміш у другу чисту ємність і перемішати повторно. Це зменшує ризик потрапляння непромішаного матеріалу у форму.

Крок 11. Залийте першу половину

Силікон заливають тонким безперервним струменем в одну точку, дозволяючи йому самостійно розтікатися навколо моделі.

Не слід хаотично лити матеріал на всю поверхню. Повільне заповнення допомагає витісняти повітря.

Для моделей із дрібним рельєфом можна попередньо нанести тонкий контактний шар силікону пензлем або шпателем, а потім залити основний об’єм.

Крок 12. Дочекайтеся затвердіння

Не розбирайте опалубку раніше часу, передбаченого виробником.

Навіть якщо поверхня здається твердою, внутрішні шари можуть ще не набрати достатньої міцності.

Крок 13. Переверніть форму та видаліть пластилін

Після затвердіння першої половини опалубку частково розбирають або перевертають конструкцію.

Пластилін обережно видаляють, не зміщуючи модель із першої половини силікону.

Потрібно повністю очистити:

поверхню першої половини;
замки;
краї моделі;
ливник і повітряні канали.

Крок 14. Нанесіть розділювач між половинами

Це один із найважливіших етапів.

Свіжий силікон зазвичай добре з’єднується із затверділим силіконом. Якщо не нанести відповідний розділювач, дві половини можуть склеїтися в єдиний блок.

Розділювач наносять на:

всю відкриту поверхню першої половини;
замки;
краї форми;
ділянки навколо моделі.

Не потрібно покривати розділювачем поверхню моделі, якщо це не вимагається окремо. Надлишок засобу може погіршити передачу деталей.

Крок 15. Відновіть опалубку

Стіни встановлюють повторно та герметизують.

Перед заливанням перевіряють, чи не залишилися відкриті щілини після видалення пластиліну.

Крок 16. Залийте другу половину

Другу порцію силікону готують у точній пропорції та заливають так само повільно, як першу.

Матеріал повинен повністю покрити модель і сформувати достатню товщину стінок.

Крок 17. Розберіть форму

Після повного затвердіння опалубку знімають, а половини форми обережно роз’єднують.

Не слід одразу тягнути форму за тонкі краї. Спочатку поступово відкрийте шов по всьому периметру.

Крок 18. Вийміть модель

Модель виймають повільно, звільняючи піднутрення та тонкі виступи по черзі.

Якщо форма не відкривається, не потрібно застосовувати надмірну силу. Необхідно знайти ділянку, яка утримує модель, і поступово звільнити її.

Крок 19. Обріжте надлишки

Тонку плівку силікону по краю форми акуратно обрізають гострим ножем або ножицями.

Не потрібно зрізати робочі замки та важливі кромки площини роз’єму.

Крок 20. Зробіть пробну відливку

Перша пробна заливка допомагає перевірити:

герметичність стику;
якість складання половин;
роботу ливника;
вихід повітря;
появу облоя;
повноту заповнення тонких деталей;
зручність виймання виробу.

За результатами проби повітряники можна розширити, додати нові канали або скоригувати ливник.

Що таке замки на формі

Замки — це виступи та відповідні заглиблення на площині роз’єму. Вони допомагають точно суміщати частини форми.

Без замків половини можуть зміщуватися, через що:

утворюється сходинка на шві;
спотворюється геометрія виробу;
змінюється товщина окремих ділянок;
матеріал витікає між частинами.

Якими повинні бути замки

Хороший замок має плавну округлу форму без гострих кутів.

Замки розташовують:

по периметру форми;
на достатній відстані від краю;
так, щоб половини не можна було випадково скласти неправильно;
біля довгих ділянок, схильних до зміщення.

Для великої форми одного або двох замків недостатньо. Водночас надмірна кількість дрібних замків ускладнює розбирання.

Що таке ливник

Ливник — це основний канал, через який заливальний матеріал потрапляє у внутрішню порожнину форми.

Він повинен:

мати достатній переріз;
не забиватися густою сумішшю;
розташовуватися зручно для заливання;
не утворювати дефект на важливій поверхні виробу;
дозволяти доливати матеріал у разі усадки або виходу повітря.

Для густих матеріалів ливник роблять ширшим. Для рідких композицій він може бути меншим, але не повинен обмежувати потік.

Що таке повітряники

Повітряники — це тонкі канали, через які повітря виходить із форми під час заливання.

Без них у верхніх точках можуть залишатися порожнини, незаповнені носики, пальці, кути або інші тонкі елементи.

Ознакою правильного заповнення може бути поява невеликої кількості заливального матеріалу у вихідному отворі повітряника.

Як вибрати напрямок заливання

Форму бажано орієнтувати так, щоб матеріал заповнював порожнину знизу вгору, а повітря рухалося до верхніх каналів.

Невдале положення може спричинити:

замкнені повітряні кишені;
неповне заповнення рельєфу;
надмірну кількість повітряників;
складне очищення ливника;
деформацію тонких ділянок.

Чи потрібен жорсткий кожух

М’яка силіконова форма може деформуватися під власною вагою або тиском заливального матеріалу. У такому разі потрібен жорсткий зовнішній кожух, який також називають матрицею, підтримувальною оболонкою або материнською формою.

Кожух особливо потрібен для:

великих форм;
тонких обмазувальних оболонок;
дуже м’якого силікону;
форм із високими стінками;
важких гіпсових або бетонних відливок;
виробів, де важливо точно зберігати геометрію.

З чого зробити зовнішній кожух

Для підтримувального кожуха використовують:

гіпс;
армований гіпс;
склопластик;
поліуретанову або епоксидну композицію з армуванням;
жорсткі формувальні пластики;
інші матеріали з достатньою міцністю.

Кожух також може бути розбірним. Його частини повинні зніматися без блокування піднутрень і точно суміщатися під час складання.

Як зробити обмазувальну форму з кожухом

Для великої моделі заливання суцільного силіконового блока може бути занадто дорогим. У такому разі силікон наносять на модель пошарово.

Загальна послідовність:

Підготувати та герметизувати модель.
Нанести розділювальний засіб, якщо він потрібен.
Нанести перший тонкий деталізувальний шар силікону.
Додати кілька наступних шарів до необхідної товщини.
Сформувати потовщення, борти та замки для кожуха.
Після затвердіння силікону нанести розділювач на його зовнішню поверхню.
Виготовити розбірний жорсткий кожух.
Розібрати кожух.
Зняти силіконову оболонку з моделі.
Зібрати форму у кожусі та виконати пробну відливку.

Перший шар повинен максимально точно повторити рельєф і не містити повітряних пор. Наступні шари відповідають за міцність і товщину.

Як зафіксувати частини форми під час заливання

Половини повинні бути щільно притиснуті одна до одної, але без деформації.

Для фіксації використовують:

гумові стрічки;
ремені;
струбцини;
болтове з’єднання кожуха;
зовнішню коробку;
спеціальні рамки.

Не слід перетягувати м’яку форму. Надмірний тиск може сплющити внутрішню порожнину та змінити розміри виробу.

Як уникнути витікання матеріалу між половинами

Причинами витікання можуть бути:

пошкоджена площина роз’єму;
бруд або залишки матеріалу на стику;
неправильне суміщення замків;
недостатнє притискання;
деформація форми;
надто високий тиск під час заливання;
великий зазор між половинами.

Перед кожним використанням потрібно очищати площину роз’єму та перевіряти правильність складання.

Що таке облой

Облой — це тонкий надлишок матеріалу, який проникає у стик між частинами форми.

Невеликий облой часто неминучий і легко обрізається після затвердіння. Товстий шов свідчить про погане суміщення, деформацію або недостатню фіксацію форми.

Як зменшити помітність шва

Розташовуйте лінію роз’єму на ребрі або природному переході.
Ретельно вирівнюйте пластилін біля моделі.
Робіть достатню кількість замків.
Не пошкоджуйте кромки форми під час розбирання.
Очищайте площину стику перед кожною заливкою.
Не перетягуйте форму кріпленнями.
Використовуйте жорсткий кожух для м’яких форм.

Як зробити форму для порожнистого виробу

Для порожнистих відливок може знадобитися внутрішній сердечник.

Сердечник формує внутрішню порожнину та утримується на заданій відстані від зовнішньої форми.

Під час проєктування потрібно врахувати:

можливість виймання сердечника;
однакову товщину стінок;
надійну фіксацію;
вихід повітря;
заповнення вузького проміжку матеріалом;
усадку та деформацію.

Форми із сердечником складніші за звичайні двоскладові та часто потребують кількох пробних відливок.

Як зробити форму для фігурки

Для фігурки площину роз’єму часто проводять уздовж бокових поверхонь тіла, намагаючись не перетинати обличчя та важливий рельєф.

Особливу увагу приділяють:

пальцям;
рукам і ногам;
волоссю;
складкам одягу;
аксесуарам;
виступам і тонким деталям.

Ливник зазвичай розташовують на нижній або менш помітній частині фігурки, а повітряники — у найвищих точках під час заливання.

Як зробити форму для свічки

Для свічок часто використовують двоскладову або розрізну силіконову форму.

Потрібно передбачити:

отвір для заливання воску;
канал або прокол для ґнота;
стійке вертикальне положення форми;
достатню товщину силікону;
зручне відкривання без пошкодження рельєфу.

Якщо форма висока та м’яка, її встановлюють у підтримувальний кожух або зовнішню коробку.

Як зробити форму для гіпсу

Гіпс після затвердіння є жорстким і крихким, тому форма повинна відкриватися без сильного вигинання відливки.

Для складних гіпсових виробів особливо важливі:

правильна кількість частин;
відсутність замкнених піднутрень;
достатня еластичність силікону;
поступове розбирання;
підтримка великих плоских ділянок.

Як зробити форму для бетону

Бетонні суміші важкі та можуть тиснути на стінки форми. Тому для бетонних виробів часто потрібен міцний силікон і жорсткий зовнішній кожух.

Також потрібно враховувати:

абразивність суміші;
вагу заливки;
вібрацію під час ущільнення;
міцність стику;
зручність очищення форми;
достатню ширину ливного отвору.

Як зробити форму для епоксидної смоли

Для прозорих епоксидних відливок важлива якість внутрішньої поверхні форми. Будь-які дефекти, сліди інструмента та нерівності можуть повторитися на готовому виробі.

Перед заливанням необхідно:

очистити форму від пилу;
переконатися у повному затвердінні силікону;
перевірити сухість форми;
щільно зібрати половини;
передбачити вихід повітря;
не перевищувати допустиму товщину епоксидної заливки.

Як зробити форму для поліуретану

Поліуретанові композиції можуть мати короткий робочий час, тому форма повинна бути повністю зібрана ще до змішування компонентів.

Особливо важливо:

підготувати достатньо широкий ливник;
зробити повітряники у всіх верхніх точках;
не затримувати суміш у стакані;
враховувати сумісність поліуретану із силіконом;
за потреби використовувати відповідний розділювач.

Основні помилки під час виготовлення розбірної форми

Неправильна площина роз’єму

Якщо лінія проходить через піднутрення або складний рельєф, половини можуть не знятися з моделі.

Відсутність розділювача між половинами

Друга заливка може міцно з’єднатися з першою, і форма стане нерозбірною.

Надто тонкі стінки

Тонкий силікон деформується, розтягується та швидше розривається.

Невдала конструкція замків

Дрібні, гострі або недостатні замки не забезпечують точного суміщення.

Відсутність повітряників

У тонких і верхніх ділянках залишаються незаповнені порожнини.

Неправильне розташування ливника

Матеріал погано заповнює форму, захоплює повітря або залишає великий дефект на видимій ділянці.

Негерметична опалубка

Рідкий силікон витікає через стики та щілини.

Заливання силікону без запасу

Якщо матеріалу не вистачає для повного покриття моделі, половина форми може вийти непридатною.

Недостатнє змішування компонентів

У формі залишаються липкі або м’які ділянки.

Раннє розбирання

Матеріал, який не набрав міцності, може деформуватися або порватися.

Надмірне зусилля під час виймання

Тонкі елементи моделі або форми можуть пошкодитися.

Відсутність жорсткого кожуха

М’яка велика форма втрачає геометрію під вагою заливального матеріалу.

Надто сильне стискання форми

Ремені або струбцини можуть деформувати внутрішню порожнину.

Як зрозуміти, що конструкція форми спроєктована правильно

Хороша розбірна форма має такі ознаки:

усі частини легко відокремлюються;
модель виймається без пошкодження;
замки точно суміщають половини;
стик щільний по всьому периметру;
форма не деформується під час заливання;
повітря виходить через передбачені канали;
відливка заповнюється повністю;
шов розташований у зручному для обробки місці;
залишки ливника легко видаляються.

Як доглядати за розбірною формою

Очищайте форму після кожного використання.
Не використовуйте гострі металеві предмети без необхідності.
Не тягніть за тонкі краї.
Зберігайте частини у правильному положенні.
Не складайте важкі предмети на м’яку форму.
Уникайте тривалого контакту з несумісними розчинниками.
Використовуйте розділювач, якщо цього потребує матеріал відливки.
Не зберігайте форму під прямим сонячним промінням або біля джерел тепла.

Для зберігання форму бажано зібрати у кожусі або покласти так, щоб її частини не деформувалися.

Безпека під час роботи

Під час виготовлення форми потрібно дотримуватися інструкцій до силікону, каталізатора, розділювача та інших матеріалів.

Працюйте у провітрюваному приміщенні.
Використовуйте захисні рукавички.
Не допускайте контакту рідких компонентів зі шкірою та очима.
Не використовуйте харчовий посуд.
Обережно працюйте з ножем і скальпелем.
Зберігайте матеріали подалі від дітей і тварин.
Не змішуйте невідомі або несумісні компоненти.

Покрокова коротка схема

Огляньте модель і знайдіть усі піднутрення.
Визначте кількість частин форми.
Оберіть площину роз’єму.
Сплануйте ливник і повітряні канали.
Підготуйте та герметизуйте модель.
Занурте половину моделі у пластилін.
Оформіть точну лінію роз’єму.
Зробіть замки.
Встановіть ливник і повітряники.
Зберіть герметичну опалубку.
Розрахуйте кількість силікону.
Змішайте компоненти у правильній пропорції.
Залийте першу половину.
Дочекайтеся повного затвердіння.
Видаліть пластилін.
Нанесіть розділювач між половинами.
Залийте другу половину.
Після затвердіння розберіть форму.
Вийміть модель і видаліть надлишки.
Зберіть форму та зробіть пробну відливку.

Поширені запитання

Чи завжди складну модель потрібно ділити на дві половини?

Ні. Деякі моделі можна відлити у суцільній формі з розрізом, а для інших потрібні три або більше частин. Кількість елементів визначається геометрією та напрямками виймання.

Як зрозуміти, де проводити лінію роз’єму?

Вона повинна проходити так, щоб кожна частина форми знімалася без блокування піднутреннями. Бажано розташовувати шов на ребрі, природному переході або менш помітній ділянці.

Чому дві половини силікону склеїлися?

Найчастіше причиною є відсутність або недостатнє нанесення розділювача на першу половину перед заливанням другої.

Чи можна використовувати звичайний пластилін?

Це залежить від типу силікону. Деякі пластиліни містять речовини, які можуть перешкоджати затвердінню платинового силікону. Безпечніше використовувати матеріал, сумісність якого підтверджена.

Для чого потрібні замки?

Вони точно суміщають частини форми та запобігають їх зміщенню під час заливання.

Скільки замків потрібно зробити?

Кількість залежить від розміру та форми стику. Замків повинно бути достатньо для точного суміщення по всьому периметру, особливо на довгих прямих ділянках.

Чи обов’язково робити повітряні канали?

Для простої відкритої геометрії вони можуть бути непотрібними. У закритій формі з тонкими виступами та верхніми точками повітряники значно зменшують ризик незаповнених ділянок.

Де розміщувати ливник?

У місці, з якого матеріал зможе поступово заповнити форму, витісняючи повітря до верхніх каналів. Залишок ливника повинен легко видалятися.

Чому на відливці утворюється товстий шов?

Причиною може бути неправильне суміщення половин, забруднення стику, деформація форми або недостатня фіксація.

Чи можна обійтися без зовнішнього кожуха?

Можна, якщо форма невелика, має достатньо товсті стінки та добре тримає геометрію. Великі, високі або дуже м’які форми зазвичай потребують підтримки.

Який силікон краще для розбірної форми?

Потрібна твердість залежить від розміру, складності піднутрень і матеріалу відливки. М’якший силікон легше знімати зі складної моделі, а твердіший краще зберігає геометрію. Також важлива міцність на розрив.

Чи потрібно наносити розділювач перед кожною відливкою?

Це залежить від матеріалу форми та відливки. Для деяких поєднань він не потрібен, а для інших продовжує строк служби форми та полегшує виймання.

Що робити, якщо готова відливка не виходить?

Не тягніть її силою. Поступово роз’єднайте частини, звільніть піднутрення та визначте місце блокування. Якщо проблема повторюється, конструкцію форми потрібно змінити або додати окрему вставку.

Чи можна після виготовлення додати повітряник?

Так. Після пробної відливки тонкий канал можна акуратно прорізати у потрібному місці. Робити це потрібно обережно, щоб не пошкодити робочу поверхню форми.

Чи можна виправити пошкоджений шов форми?

Невеликі дефекти іноді можна акуратно підрізати або відремонтувати сумісним матеріалом. Значне пошкодження площини роз’єму може потребувати виготовлення нової частини або всієї форми.

Висновок

Виготовлення розбірної форми починається не із заливання силікону, а з правильного проєктування. Потрібно визначити напрямки виймання, знайти піднутрення, обрати площину роз’єму та заздалегідь спланувати ливник, повітряники й замки.

Для класичної двоскладової форми модель наполовину занурюють у пластилін, заливають першу частину, після її затвердіння видаляють пластилін, наносять розділювач і формують другу половину. Особливо важливо не забути про розділювальний шар між двома заливками силікону.

Готова форма повинна легко розбиратися, точно складатися за допомогою замків, не деформуватися під час заливання та забезпечувати вільний вихід повітря. Пробна відливка дозволяє виявити недоліки конструкції та за потреби скоригувати ливник або вентиляційні канали.

Корисні статті

Як зробити силіконову форму своїми руками
Як розрахувати кількість силікону для форми
Для чого потрібен розділювач
Як продовжити термін служби силіконової форми
Як прибрати бульбашки із силікону
Як вибрати силікон для виготовлення форм